У формі зсу української мови є низка відмінностей від російської. Ці відмінності включають:
- Заперечна частка "не"
В українській мові заперечна частка "не" пишеться окремо від слова, яке вона заперечує, у російській же мові вона пишеться разом. Наприклад:
Українською: "Я не бачив цього фільму".
Російською: "Я не видел этого фильма".
Використання прийменників "в" та "на"
В українській мові прийменник "в" використовується перед словами, що позначають закритий простір, а прийменник "на" – перед словами, що позначають відкритий простір. У російській мові ці прийменники не мають такого чіткого розмежування. Наприклад:
Українською: "Я був у кімнаті".
Російською: "Я был в комнате".
Українською: "Я сидів на лавці".
Російською: "Я сидел на скамейке".
Використання дієприслівників
В українській мові дієприслівники утворюються від дієслів за допомогою суфіксів "-чи", "-вши" та "-ши". У російській мові дієприслівники утворюються за допомогою суфіксів "-в", "-вши" та "-шись". Наприклад:
Українською: "читаючи", "пишучи", "кажучи".
Російською: "читая", "писав", ""говоря".
Використання прикметників
В українській мові прикметники змінюються за родами, числами та відмінками. У російській мові прикметники не змінюються за родами, але змінюються за числами та відмінками. Наприклад:
Українською: "гарний хлопець", "гарна дівчина", "гарні діти".
Російською: "красивый мальчик", "красивая девушка", "красивые дети".
Використання неозначеної форми дієслів
В українській мові неозначена форма дієслів закінчується на "-ти" або "-ся". У російській неозначена форма дієслів закінчується на "-ть" або "-ся". Наприклад:
- Українською: "читати", "писати", "говорити".
- Російською: "читать", "писать", "говорить".
Це лише деякі з відмінностей між формою зсу української та російської мов.
