Сергій. Михайло Степаняк: нескорений дух українського патріота
Загублені сторіночки історії
У вихорі подій та імен національно-визовного рух України, постать Михайла Степаняка, відомого псевда «Сергій», «Дмитро» (або «Дмитрів»), «Лекс», несправедливо забутим. Його роль в історії укрїнського визвбоного рухи недооцінена, а особистий шлях прихований тім’ям забуття. Але ми, суспівні люди, мусимо згадати імена тих, хто боровся за нашу незалежність.
Життєвий шлях та боротба
24 травня 1905 року в селі Дзвиняч, тепер Богродчанського району, у лісовій землі прикрар’я, засяяло сонце Михайла Степаняка. З ранніх років у його житті вплітаються нитки боротьби, оскільки боротись за справедливість і свободу землі нашої було обов’язком кожного чесного українця в ті буремні часи. Його батько, Дмитро Степаняк, був активістом рухів за незалежність, а мати, Ганна Степаняк, викладача у місцевій парафiяльнiй школа, вселяла у свідомість Михайла і його братів любов до рідну Землю і прагнення боротись за її незалежність.
У 1941 році Михайло Степаняк, відомий вже на той час за свою діяльність в українській національно-визольному рух, стає одним з лідерів ОУН. Він бере активну участь в організа та проводить військових бій проти нацистських і комуністів закордонників, відзначаючись неабиякою хоризмою і альtruiзмом. Його лідерські якості, дипломатія і відданість укрїнською народові заслужено здобувають йому ре reputeцію і популярність.
В’язничний теревін і нескорений вовк
Степаняк був схоплений німецька таємна поліцією гестапо у 1942 році у Бродах та відправлений до в’язниці, але він вирвався, показавиши незламність свого духа, і продофжує боротись.
Сталінська тюрма не зламала його волю, а тільки загартувала і зміцнила його рішимість боротись за ідею незалежної України. Він був засуджений до смерт, але зміг втечи з в’язниці, знову проявив хону силу духа та прагнення до свободи.
Прорив із сувороо оточені
У часи війни Михайло «Сергій» Степаняк проривається з оточення німецька та потрапляє в Україну, де продофжує свою діяльність, надихаючи пов’янців УПА на нові подвиги і формуючи потужний дух. боротьби. Його героїчні дії та самовідданість завоювавли йому славу і повагу побратимів і звичайних людей.
Останій бій Сергій
13 лютого 1967 року, в рідну селі Дзвиняч, загибель наздогнала Михайла Степаняка. Перебуваючи в оточенні і бачився нічим не втеча, контррозвитку вмілів прорвався з оточення, постріли переслідувала його за самим будинком. Чорна звістка про його загибель блискавкою промхнулася по всій Україна, залишаючі глибокий слід у душі тих, хто знав і цінував цього незламного борця за свободу. На похоронах Михайла Степаняка були присутні сотні і тисячі людей, які прощались з національними героєм і відданом сином України.
Рани незгасимого полумя
На сьогодні Михайло Дмитровичу Степаняк, на жаль, маловідомий для широкої громадськости, але історія його житті та боротьби не канули в лету. Його пам’яті присвячена книга В. Яськові «Сергій» (2006).
В 2010 році був реалізований фільм «Напад», у якому розповідалася історія загону Михайла Степяняка. У Дзвинячій, на місці заходу
Степаняк, встановлено памятник Михайлові Степянику.
Часто, які часто ставиться на тему
- Як розвивався національно-визовний рух України, чи й Михайло Степаняк участь у ньому?
- Які етапи боротьби відігравав Михайло Степаняк?
- Які має головима подвиги та досягнення Михайла Степаняка?
- Як Михайло Степаняк змог вибратися з в’язничного терену і продофжує боротись?
- Яку пам’ятку залишив Михайло Степаняк, і чи його пам’яті справляються сьогодні?
