Тарас Шевченко в засланні
У 1847 році російська влада звинуватила Тараса Шевченка, великого українського поета, в належності до таємної антиурядової організації "Кирило-Мефодіївське братство" і засудила до десяти років військової служби рядовим в Оренбурзькому окремому корпусі. Після арешту, що відбувся 5 квітня 1847 року, Шевченка ув'язнили в казематі Третього відділу власної Його Імператорської Величності канцелярії.
Протягом року поет перебував у в'язниці, не знаючи, яка доля його чекає. Лише у травні 1848 року його відправили етапом до місця заслання. Майже місяць тривала подорож Шевченка до Оренбурга, де він прибув 15 червня 1848 року. Там його зарахували до Оренбурзького окремого корпусу і відправили до Орської фортеці, в якій той провів перші два роки заслання.
Перебування Шевченка в Орську було суворим. Він служив рядовим, займався важкою фізичною працею, в тому числі працював на будівництві укріплення і копав криниці. Йому було заборонено писати й малювати, спілкуватися з місцевими жителями.
В умовах заслання Шевченко не припиняв писати вірші та вести щоденник. У цей період були створені такі відомі твори, як "Перебендя", "Марина", "Варнак", а також цикли віршів про заслання та казахський народ. Навіть у важких умовах Шевченко знаходив натхнення у красі навколишньої природи та спілкуванні з простими людьми.
У 1850 році Шевченка перевели до Новопетровського укріплення, яке було розташоване на березі Каспійського моря. Там умови його життя були трохи кращими, ніж в Орську. Він зміг більше часу приділяти творчості, створивши такі твори, як драматична поема "Назар Стодоля", повість "Княгиня", а також нові вірші та малюнки.
Протягом усього періоду заслання Шевченко перебував під наглядом жандармів, які контролювали його кожен крок. Лише у 1857 році, після смерті імператора Миколи I, становище Шевченка дещо пом'якшилося. Йому дозволили жити за межами фортеці, в селі Ісааківка, де він займався мистецтвом і спілкувався з місцевими жителями.
У 1858 році Шевченко переїхав до Санкт-Петербурга, куди йому було дозволено повернутися після дострокового звільнення. Останні роки життя поет провів на волі, але з підірваним здоров'ям внаслідок важких умов заслання. Шевченко помер 10 березня 1861 року, залишивши після себе величезну літературну та художню спадщину.
Заслання мало важливий вплив на Шевченка як на людину і творця. Він став свідком суворого життя солдатів і селян, побачив безмежну красу степу і Каспійського моря, познайомився з різними народами, які населяли Оренбурзький край. Цей досвід знайшов своє відображення у творах, написаних в засланні, які відзначаються глибоким розумінням людської долі та співчуттям до тих, хто страждає.
Запитання та відповіді про ким був шевченко в засланні
1. Чи був Тарас Шевченко поетом під час заслання?
Так, у засланні Шевченко продовжував писати поезію, попри заборону писати та малювати. Його поезії цього періоду, відомі як "Заспів" і "Три літа", є глибоко емоційними та відверто висловлюють його тугу за Україною та незгоду з несправедливою владою.
2. Чим займався Тарас Шевченко в засланні, крім написання поезії?
Крім поезії, Шевченко також займався живописом, малюючи пейзажі, портрети та історичні сцени. Він навіть навчив грамоти кількох козаків, які служили разом із ним.
3. Якими були умови життя Шевченка в засланні?
Умови життя Шевченка в засланні були суворими. Його утримували в жахливих тюрмах, змушували виконувати важку фізичну працю та зазнавати тілесних покарань. Незважаючи на це, Шевченко зберігав силу духу та продовжував відстоювати свою творчість і політичні погляди.
4. Чи брав Шевченко участь у якихось повстаннях під час заслання?
Під час заслання Шевченко, ймовірно, знав про різні повстання та заколоти, але безпосередньої участі в них не брав. Однак його поезія і малюнки часто надихали українських націоналістів до боротьби за свободу.
5. Як заслання вплинуло на творчість Шевченка?
Заслання стало переломним моментом у творчій еволюції Шевченка. Воно загартувало його характер, посилило його соціальну свідомість і призвело до появи більш зрілих і проникливих творів. Умови заслання посилили його почуття несправедливості та бажання відстоювати права українського народу.
