У нашій повсякденній мові ми використовуємо різні частини мови з різним значенням. Іменники та займенники – дві дуже важливі частини мови, які використовуються для позначення об'єктів. Зрозуміти різницю між цими частинами мови іноді буває важко, особливо для тих, хто тільки вивчає українську мову. Але непогано знати, чим ці частини мови відрізняються і коли слід використовувати саме іменник, а коли – займенник.
Що таке іменник?
Іменник – це частина мови, яка називає особу, предмет, явище, місце, подію або поняття. В українській мові іменники можуть бути власними та загальними, змінними та незмінними, поодинокими та множинними, одією з 7 відмін тощо.
Що таке займенник?
Займенник – це частина мови, що вказує на особу, предмет, місце чи явище, про яке повідомляється в певному тексті або контексті, не називаючи їх.
Як відрізнити іменник від займенника?
Тут є кілька ознак, які допоможуть нам розрізняти іменники та займенники:
- За ознакою питання. Іменники відповідають на питання "хто?" або "що?", а займенники – на питання "він?", "она?", "воно?" тощо. Іноді можливе питання "чий?", якщо іменник знаходиться у родовому відмінку.
- За родом, числом та відмінком. Займенник може змінюватися за родом, числом і в деяких випадках за відмінком, і погоджуватись із іменником за цими категоріями, а іменник перебуває в певному роді, числі та відмінку.
- За смисловим значенням. Іменник можна використовувати як підмет чи додаток речення, а займенник може бути підметом речення, додатком або означенням.
- За структурою. Іменники зазвичай є окремими словами, а займенники можуть бути окремими словами або складатися з кількох частин.
Типові помилки при визначенні іменника та займенника
- Деякі іменники мають відверто займенникову семантику, наприклад, "я", "ти", "ми", "вони" тощо.
- Деякі займенники (ті, що відносяться до 3-ї особи) часто вживаються замість іменників, особливо коли ці іменники вже згадувалися раніше в тексті, і є бажання їх не повторювати.
- Іноді за йменник можна помилково прийняти займенник, особливо якщо він стоїть у формі називного відмінку.
- Інколи прийменниково-займенникові сполучення можна помилково прийняти за займенник.
- Деякі займенники (наприклад, присвійні) мають таку форму, що за структурою їх можна прийняти за прикметники.
- Іменники в непрямих відмінках дуже схожі за своєю формою на займенники та можуть викликати помилки при визначенні частини мови. Тим паче, що вони як займенники часто вживаються.
- Через синтаксичні помилки деяких людей, а також через деякі діалектні особливості, іноді буває складно визначити частину мови окремих слів.
- Деякі прийменниково-займенникові звороти можна прийняти за інші частини мови, не завжди займенники.
Висновок
Іменники та займенники – дуже важливі частини мови, які допомагають нам позначити об'єкти. Сподіваємося, що після перегляду цієї статті ви краще зрозуміли відмінності між ними. Якщо ж у вас залишилися запитання, то, сподіваємося, ви зможете знайти відповіді на них нижче.
Часті питання
- Що таке іменник?
- Що таке займенник?
- Як відрізнити іменник від займенника?
- Які найпоширеніші помилки при визначенні іменника та займенника?
- Які типи займенників існують?
