Чому Скрудж не визнавав святкування Різдва?
Святкування Різдва Христового являє собою одну з найбільш популярних та обожнюваних традицій у всьому світі. Проте, один персонаж, відомий свійм відношенням до свят, виділяється серед інших. Це Ебенезер Скрудж, головний герой роману Чарлза Діккенcа “Різдвяна пісня у прозі”. У цій статті буде розглянуто причини, з яких Скрудж не визнавав святкування Різдва.
1. Жорстоке дитинство:
Скрудж втратив батьків уже в ранньому віці і його дитинство було наповнене лише скорботою й пеклом. Він був сиротою і проживав в бідності, що залишило глибокий слід на його психології. Святкування Різдва для нього було зв’язане зі втратою родини та неможливістю насолоджуватися щастям і радістю, які інші переживають у цей святковий період.
1.1 Пам’ять про матір:
Одним з найбільш болючих згадок для Скруджа була його мати. Вона померла у день Різдва, коли хлопчику був всього лише маленький. Ця втрата залишила вінок горя на серці юного Скруджа, і він ніколи не зміг повністю пережити те щастя, яке асоціюється з Різдвом. Тому, для нього, це свято стало лише нагадуванням про трагедію і біль, а не про радість.
2. Матеріальний світ:
Скрудж був знайомий зі світом бідності та невдач. Він жорстоко діяв у галузі фінансів, часто зловживаваючи своїм майновим становищем, витягуючи до останньої монети зі своїх боржників та покладачів. Ставлення до грошей та майна стало для нього головною цінністю, де любов, милосердя та радість святкування Різдва не мали жодного значення.
2.1 Шанс на багатство:
Скрудж посвятив своє життя нагромадженню багатства. Він вірив, що лише гроші можуть забезпечити справжнє щастя. Ця одержимість стала перешкодою для нього сприймати радість святкування та любов до ближнього. Для нього Різдво було лише перервою в його безупинній погоні за багатством.
3. Соціальна ізоляція:
Скрудж після своєї втрати та стає соціально відчуженим. Він відверто відхиляв будь-яку форму спілкування та знайомства з іншими людьми. Його зосередження на себе та його потребах зробили його самотнім і безсильним перед широким колом людтей. Для нього святкування Різдва стало нагадуванням про його самотність та відсутність родини та друзів.
3.1 Заперечення тепла і любові:
Скрудж відверто відмовлявся від будь-якого акту милосердя чи любові в наповнені Різдвом дні. Його холодне і бездушне серце відмовлялося усвідомлювати справжні цінності святкування – любов, опіка та щасливо з’єднання. Він відмовлявся навіть відбувати вечерю чи обмінюватися подарунками з рідними, спонукати ніжні почуття, які лежать в основі Різдва.
Висновок:
Ебенезер Скрудж, головний герой роману “Різдвяна пісня у прозі” Чарлза Діккенса, не визнавав святкування Різдва з кількох причин. Його скрутне дитинство, матеріальний поклик та соціальна ізоляція сформували його негативну думку про це свято. Він відверто зневажав радість та любов, пов’язані з Різдвом. За ним вважав це свято знаком невдачі й болю. Однак, завдяки втручанню надприродних сил і мудрості трьох розпорядників, Скрудж зазнав перетворення і повернув радість і любов святкування Різдва до свого серця.
Питання, що часто задаються:
- Як Скрудж передумав і став визнавати святкування Різдва?
- Чи можуть подібні життєві обставини так впливати на відношення до свят?
- Які є інші персонажі, що невизнавали святкування Різдва?
- Як відсутність родини в дитинстві може вплинути на сприйняття свят?
- Чому святкування Різдва є важливою традицією в сучасному суспільстві?
