Селянська реформа 1866 року стала ключовим поворотним моментом в історії землеволодіння державних селян в Російській імперії. Ця реформа призвела до значних змін у правовому становищі селян, їхній власності на землю та їхніх взаєминах з державою.
Одним з головних змін, внесених реформою, стало надання державним селянам права власності на землю. Раніше державні селяни були тимчасовими користувачами землі, яка належала державі. Після реформи державні селяни отримали можливість викупити землю, на якій вони проживали та працювали. Цей процес викупу тривав протягом багатьох років, і до початку ХХ століття більшість державних селян стали власниками своїх земельних наділів.
Ще однією важливою зміною, внесеною реформою, стало створення нових органів місцевого самоврядування – волостей і сільських громад. Волості очолювали старости, а сільські громади – старости. Ці органи самоврядування відповідали за управління земельними ресурсами, регулювання сільського господарства та збір податків.
Волості та сільські громади отримали право розподіляти землю серед селян. Земля розподілялася згідно з так званим «переділом». Переділ проводився регулярно, зазвичай раз на 10-15 років. Під час переділу земля перерозподілялася між селянами, щоб забезпечити кожному справедливу частку.
Набуттям права власності на землю та створенням органів місцевого самоврядування державні селяни отримали більшу економічну та адміністративну незалежність. Вони могли купувати, продавати та успадковувати землю, а також розпоряджатися нею на власний розсуд. Волості та сільські громади надавали селянам широкий спектр послуг, таких як управління ресурсами, вирішення суперечок та надання допомоги.
Однак реформа 1866 року не вирішила всіх проблем державних селян. Наділи, які вони отримували, часто були недостатніми для задоволення їхніх потреб, а податки та повинності, які вони повинні були платити, залишалися високими. Незважаючи на ці труднощі, реформа була важливим ом на шляху до поліпшення життя державних селян і сприяла їхній економічній та соціальній інтеграції в російське суспільство.
Наприкінці XIX – на початку ХХ століття відбулися додаткові зміни в праві землеволодіння державних селян. У 1881 році було прийнято закон, який дозволив селянам виходити з общини та створювати свої власні земельні господарства. Цей закон посилив індивідуальне землеволодіння та зменшив роль громади в управлінні земельними ресурсами.
У 1906 році було прийнято закон про землеустрій, який надав селянам право на консолідацію та перерозподіл своїх земельних наділів. Цей закон сприяв більш раціональному використанню земельних ресурсів та підвищив ефективність сільськогосподарського виробництва.
Реформи в праві землеволодіння державних селян, проведені після 1866 року, мали значний вплив на їхнє економічне та соціальне становище. Ці реформи покращили їхні можливості володіння та користування землею, а також сприяли їхній інтеграції в суспільне життя імперії.
Зміни у праві землеволодіння державних селян з 1866 року
Реформа 1866 року стала поворотним моментом у праві землеволодіння державних селян Російської імперії. До 1866 року державні селяни володіли землею на підставі общинного землекористування. Земля належала сільській громаді, яка розподіляла її між окремими селянськими дворами. Селяни мали право користуватися землею, але не могли продавати, купувати чи закладати її.
З прийняттям Положення про державних селян 1866 року відбувся перехід до подвірного землеволодіння. Земля була поділена між селянами на двори, кожен двір отримав свою ділянку в користування. Селяни тепер могли володіти, продавати, купувати, закладати та успадковувати свої наділи.
Реформа 1866 року значно розширила права державних селян на землю. Вони стали власниками своїх наділів, що дало їм більшу економічну свободу і можливість використовувати землю як заставу для отримання кредитів. Це сприяло розвитку сільського господарства та формуванню ринку землі.
Однак реформа мала і негативні наслідки для селян. Вона призвела до збільшення земельної нерівності, оскільки найбідніші селяни часто змушені були продавати свої наділи заможним селянам або поміщикам. Це стало причиною посилення соціальної напруги в селі.
Незважаючи на недоліки, реформа 1866 року відіграла важливу роль у модернізації російського сільського господарства та створенні умов для розвитку капіталістичних відносин у країні.
Думки експертів
Професор історії Сергій Петрович Бочаров
Зміни в праві землеволодіння державних селян після 1866 року
Зосереджуючись на значних змінах, внесених у право землеволодіння для державних селян після 1866 року, я хотел би розглянути ключові аспекти реформи, ініційованої маніфестом 19 лютого 1861 року.
До 1866 року державні селяни, що становили значну частину сільського населення Російської імперії, мали право володіння землею, яку вони обробляли. Однак їхня власність на землю була обмежена, оскільки земля офіційно вважалася власністю держави. Селяни сплачували подушний податок і повинності, і їхнє право на землю могло бути припинено або обмежено державою.
Реформа 1866 року запровадила істотні зміни в правовому статусі державних селян. По-перше, вона скасувала подушний податок і замінила його єдиним земельним податком, який мав сплачуватися громадами. Це зменшило податковий тягар на селян і дозволило їм накопичувати багатство.
По-друге, реформа 1866 року надала державним селянам право викупити землю, яку вони обробляли. Селянам надавались кредити від держави для придбання землі, а викупні платежі мали здійснюватися протягом 49 років. Викуп землі надав селянам більшу безпеку землевласництва і дозволив їм розпоряджатися своєю землею вільніше.
По-третє, реформа 1866 року створила органи місцевого самоврядування для державних селян. Селяни могли обирати волосні та сільські сходи, які мали відповідальність за управління місцевими справами. Органи самоврядування також відігравали роль у розподілі землі та зборі податків.
Зрештою, реформа 1866 року звільнила державних селян від обов'язкової військової служби. До цього часу селяни мали відбувати 25-річну службу, що часто залишало їхні родини без працездатного члена. Звільнення від військового обов'язку дало селянам можливість зосередитися на сільському господарстві та розширенні свого майна.
Таким чином, реформа 1866 року призвела до значних змін у праві землеволодіння для державних селян. Вона надала їм право володіти землею в повному обсязі, скасувала подушний податок, створила органи місцевого самоврядування і звільнила їх від військової служби. Ці зміни сприяли розвитку сільського господарства, поліпшенню економічного добробуту селян і більшій свободі в їхньому повсякденному житті.
Відповіді на питання
Запитання:
- Які основні зміни відбулися у праві землеволодіння державних селян у 1866 році?
Відповідь:
У 1866 році царський уряд Російської імперії провів реформу, яка внесла значні зміни у право землеволодіння державних селян. Основні положення реформи полягали у:
- Переході державних селян на викуп земельних наділів, які вони обробляли. До цього селяни лише користувалися землею, що належала державі.
- Встановленні перехідного періоду, протягом якого селяни сплачували викупні платежі за землю. Після виплати всієї суми викупу землі ставали повною власністю селян.
- Наданні селянам права продавати, купувати та передавати у спадок свої земельні наділи. До реформи такі операції були заборонені.
- Як викупні платежі вплинули на економічне становище державних селян?
Відповідь:
Викупні платежі стали тяжким фінансовим тягарем для багатьох державних селян. Розмір виплат був високим, і селянам часто доводилося продавати частину своєї землі або брати позики, щоб його покрити. Це призвело до зубожіння та соціальної нестабільності серед селянства.
- Чи всі державні селяни отримали однакову кількість землі після реформи?
Відповідь:
Ні, після реформи державні селяни отримали різну кількість землі в залежності від регіону їхнього проживання та якості ґрунтів. У найбільш родючих районах наділи були меншими, ніж у менш родючих. Крім того, розмір наділів залежав від кількості душ чоловічої статі в селянській родині.
- Які були наслідки реформи для общинного землеволодіння?
Відповідь:
Реформа 1866 року сприяла руйнуванню общинного землеволодіння, яке традиційно було поширене серед селянства. Право продавати та купувати землю призвело до появи заможних селян, які скуповували земельні наділи у бідніших односельців. Це призвело до збільшення соціальної нерівності та розшарування селянства.
- Як реформа вплинула на взаємовідносини між державою та селянством?
Відповідь:
Реформа 1866 року стала важливою віхою у взаємовідносинах між державою та селянством. До реформи селяни вважалися державною власністю і мали обмежені права. Після реформи селяни стали вільними громадянами, які володіли землею на правах приватної власності. Це змінило характер взаємовідносин між державою та селянством, зробивши їх більш рівноправними.
