Посткейнсіанство: економічна теорія для нестабільного світу
Посткейнсіанство – це школа економічної думки, яка виникла в 1970-х роках як реакція на кризу кейнсіанства та інших традиційних економічних теорій. Посткейнсіанці стверджують, що економіка є нестабільна система, схильна до криз і що традиційні економічні теорії не враховують цієї нестабільності. Вони також стверджують, що економіка є соціальною конструкцією, що формується інституціями та культурою.
Основні принципи посткейнсіанства
Нестабільність економіки. Посткейнсіанці вважають, що економіка є нестабільна система, яка постійно перебуває в стані змін. Ця нестабільність обумовлена рядом факторів, у тому числі:
- Недосконалість інформації
- Нераціональність економічних агентів
- Зовнішні шоки
Соціальна конструкція економіки. Посткейнсіанці вважають, що економіка є соціальною конструкцією, що формується інституціями та культурою. Інституції та культура визначають правила, за якими функціонує економіка, і ці правила можуть змінюватися з часом.
Роль держави в економіці. Посткейнсіанці вважають, що держава відіграє важливу роль в економіці. Держава може використовувати фіскальну та монетарну політику для стабілізації економіки та стимулювання зростання.
Основні представники посткейнсіанства
- Джоан Робінсон (1903-1983) була британською економісткою, яка вважається одним з найважливіших представників посткейнсіанства. Робінсон розробила теорію недосконалої конкуренції, яка стверджує, що більшість ринків є недосконалими і що це недосконалість призводить до економічної нестабільності.
- Михайло Калецький (1899-1970) був польським економістом, який також вважається одним з найважливіших представників посткейнсіанства. Калецький розробив теорію динаміки інвестицій, яка стверджує, що інвестиції є основним двигуном економічного зростання і що нестабільність інвестицій є основною причиною економічних циклів.
- П'єро Сраффа (1898-1983) був італійським економістом, який розробив теорію виробництва, яка стверджує, що цінність товарів і послуг визначається кількістю праці, необхідної для їх виробництва. Сраффа також розробив теорію капіталу, яка стверджує, що капітал не є самостійним фактором виробництва, а є просто накопиченою працею.
- Ніколас Калдор (1908-1986) був британським економістом, який розробив теорію економічного зростання, яка стверджує, що економічне зростання обумовлено технічним прогресом і що технічний прогрес є основною причиною підвищення продуктивності праці.
- Абрахам Лернер (1903-1982) був американським економістом, який розробив теорію економічної політики, яка стверджує, що держава може використовувати фіскальну та монетарну політику для стабілізації економіки та стимулювання зростання.
Висновок
Посткейнсіанство – це школа економічної думки, яка виникла в 1970-х роках як реакція на кризу кейнсіанства та інших традиційних економічних теорій. Посткейнсіанці стверджують, що економіка є нестабільна система, схильна до криз і що традиційні економічні теорії не враховують цієї нестабільності. Вони також стверджують, що економіка є соціальною конструкцією, що формується інституціями та культурою.
5 запитань, що часто задаються по темі статті
- Що таке посткейнсіанство?
- Які основні принципи посткейнсіанства?
- Хто є основними представниками посткейнсіанства?
- У чому відмінності між посткейнсіанством і кейнсіанством?
- Яке значення посткейнсіанства для сучасної економіки?
