Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Методи обстеження ризику фіброзу печінки
При аналізі ризику фіброзу печінки важливо враховувати різні методи обстеження, які дозволяють вчасно виявити патологічні зміни в органі. Один із таких методів – шкала FIB-4, яка обчислюється на основі вікових даних, рівня аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ) у крові, а також концентрації тромбоцитів. Якщо показник шкали FIB-4 вище або дорівнює 1,3, існує підозра на наявність фіброзу, тому потрібно провести додаткове обстеження.
Один із найбільш ефективних методів вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки є транзієнтна еластографія, яка дозволяє оцінити ступінь жорсткості печінки безпосередньо. Цей метод неінвазивний, безболісний і дозволяє отримати достовірні результати за короткий проміжок часу. Транзієнтна еластографія є надійним способом визначення рівня фіброзу і стадії цирозу печінки.
Ще одним ефективним методом є NALFD Fibrosis Score (NFS), який використовується для оцінки ступеня фіброзу у пацієнтів з неалкогольним жировим захворюванням печінки. Цей метод є швидким та недорогим способом отримати достовірні дані про стан печінки пацієнта, що дозволяє вчасно розпочати лікування та запобігти ускладненням.
Однак, біопсія печінки залишається «золотим стандартом» у визначенні ступеня фіброзу. Цей інвазивний метод дозволяє отримати детальну інформацію про стан тканин печінки, але він може бути пов’язаний з ризиком ускладнень та несприятливих наслідків. Тому, біопсія печінки зазвичай призначається у випадках сумніву у результати неінвазивних досліджень.
Отже, найбільш правильним варіантом обстеження ризику фіброзу печінки у випадку показника шкали FIB-4 ≥1,3 є транзієнтна еластографія. Цей метод є швидким, надійним і безпечним способом оцінки ступеня фіброзу та стадії цирозу печінки у пацієнтів.
