Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Метод обстеження при підвищеному показнику FIB-4: вибір транзієнтної еластографії
Фіброз печінки – серйозне захворювання, що може призвести до цирозу та інших небажаних наслідків. Для виявлення рівня фіброзу та оцінки ризику прогресування захворювання може бути використана шкала FIB-4. Якщо показник FIB-4 більше або дорівнює 1,3, це може вказувати на підвищений ризик фіброзу та потребу у подальшому обстеженні.
Один із рекомендованих методів обстеження у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при підвищеному показнику FIB-4 – це транзієнтна еластографія. Цей метод дозволяє неінвазивно визначити жорсткість печінки шляхом вимірювання швидкості поширення еластичної хвилі через печінкову тканину. За допомогою транзієнтної еластографії можна точно визначити ступінь фіброзу та виявити його на ранніх стадіях, коли зміни ще не видимі на звичайних обстеженнях.
Інші методи, такі як біопсія печінки чи МРТ, можуть бути більш інвазивними, дорогими та пов’язаними з ризиком ускладнень. В той час як NALFD Fibrosis Score (NFS) може бути корисним додатковим інструментом для оцінки ризику фіброзу, транзієнтна еластографія – це надійний та безпечний метод, який дозволяє швидко та ефективно визначити ступінь фіброзу печінки.
Отже, у разі підвищеного показника FIB-4 (≥1,3) оптимальним методом обстеження у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки є транзієнтна еластографія.
